Розділ 1. Чужий телефонний дзвінок
— Куди саме поділися гроші з нашого накопичувального рахунку, Кириле? — вимовила Поліна, не відриваючи погляду від ноутбука.
Кирилл, який щойно зайшов до кухні, завмер біля холодильника. Його пальці застигли на ручці. Він явно не очікував такого прямого запитання з порога.
— Ти перевіряла мій телефон? — він примружився, намагаючись перевести розмову в іншу площину.
— Я зайшла в наш спільний банківський додаток, щоб перевірити реквизити для остаточної оплати контракту з клінікою, — Поліна повільно повернула голову. На тридцять восьмому тижні вагітності її інтонація була гострішою за бритву. — Завтра ми маємо внести всю суму за палату. Але замість необхідних цифр я бачу залишок. Куди ти перевів гроші?
Кирилл важко видихнув, демонструючи втому.
— Виникли непередбачувані обставини, — сказав він буденно. — Мені довелося перенаправити ці кошти. Я збирався сказати тобі після ужина.
— Непередбачувані обставини за три тижні до пологів? — Поліна склала руки на животі. — У тебе згоріла машина? Хтось потрапив у реанімацію?
— Перестань драматургати, — Кирилл сів на стіл. — У моєї доньки виникли серйозні проблеми в школі. Їй п’ятнадцять років. Через старий телефон над нею почали знущатися однокласники. Вона була на межі нервового зриву.
Розділ 2. Пріоритети батька
Поліна дивилася на чоловіка безмовно.
— Тобто, — її голос зазвучав рівно, — ти зняв гроші, які ми вісім місяців відкладали на безпечні пологи, щоб купити доньці новий гаджет?
— Не просто гаджет, а флагманський смартфон, — поправив Кирилл. — І кілька брендових речей. Їй треба було відновити статус у колективі. Ти не уявляєш, як це, коли дитина плаче. Я батько, я зобов’язаний забезпечити психологічний комфорт.
— Ти забезпечив його за рахунок моєї фізичної безпеки, — Поліна закрила кришку ноутбука. — Ти обнулився, знаючи про мої медичні показання. Ми обговорювали це десятки разів.
— Контракт — це примховий блаж, — відмахнувся Кирилл. — Нічого страшного не станеться, якщо ти народиш за звичайним полісом. А психіка підлітка — річ тендітна.
Поліна зробила глибокий вдих.
— Електронний чек із бутика прийшов на твою пошту, — продовжила вона тихо. — Повідомлення висвітилося вдень на планшеті. А поруч висіло повідомлення від твоєї колишньої дружини: «Дякую, що нарешті повів себе як нормальний чоловік».
Розділ 3. Справедливість за чужий рахунок
Кирилл скрипнув зубами. Його версія почала рушитися.
— І що це міняє? — він схрестив руки. — Моя колишня права. Я занадто довго ігнорував потреби старшої доньки, зосередившись на твоїй вагітності. Я просто відновив справедливість.
— Справедливість за чужий рахунок називається крадіжкою, — відрізала Поліна. — Ти не заробив додатково. Ти просто заліз у фонд медичних послуг нашої родини, щоб купити схвалення колишньої дружини.
— Ми в браке, це наш спільний бюджет! — підвищив голос Кирилл. — Мій дитячий страждав, я вжив заходів. А ти думаєш лише про палату з телевізором.
— Мій контракт передбачав хірурга, який спеціалізується на моєму діагнозі, — Поліна дивилася прямо йому в очі. — У мене високі ризики кровотечі. Лікар пояснював це нам обом.
— Врачи завжди нагортають гроші, — відмахнувся він. — Роды — це природний процес. Ти просто начиталася форумів.
Розділ 4. Суперечка загострюється
— Тобто профільний хірург — це блажь, а крокодили за три зарплати — базова потреба? — запитала Поліна.
— Ти навмисне перекручуєш! — закричав Кирилл. — Девочку цькують у школі! Я не міг дозволити, щоб вона вважала мене зрадником.
— Ти не вирішив проблему з травлею, ти просто відкупився, — сказала вона. — Купив індульгенцію у колишньої жінки моїми грошима.
— Ти просто ненавидиш мою дитину з першого дня! — випалив Кирилл. — Ти кончена егоїстка, готова вдавитися за гроші!
— Я економила кожну копійку дев’ять місяців, — спокійно відповіла Поліна. — Відмовилася від одягу, брала підроблено-нічні проекти, доки в мене набрякали ноги. А ти спустив усе на шмотки через власне его.
Розділ 5. Рішучий розрив
Кирилл зрозумів, що його аргументи розбиваються про факти, і перейшов на крик:
— Так, я обрав дочку! Вона реальна людина, а твій контракт — паранойя! Якщо тобі так треба, дзвони своїм родичам, хай вони збирають гроші! Я свій борг виконав!
— Пропонуєш просити милостыню на операцію, поки ти спонсоруєш колишню? — у голосі Поліни з’явився метал. — Ти витратив мої декретні гроші. Твій функціонал у цій квартирі вичерпано.
— Я нікуди не піду! — заволав Кирилл. — Це і мій дім! Ти не можеш мене вигнати через жадібність!
— Брак зруйновано в той момент, коли ти оплатив чужі забаганки моєю безпекою, — піднялася зі стільця Поліна. — Йди до них. Хай вони тобі готують і перуть. Ти тут більше не живеш.
— Ти пошкодуєш! — кричав він, збираючи речі. — З дитиною на руках ти нікому не потрібна! Приповзеш за місяць!
— Без паразита, який здатний обікрасти власну дитину, моє життя стане безпечнішим, — відповіла жінка.
Кирилл кинув ключі на тумбочку, грюкнув дверима і залишив квартиру. Поліна зібрала ключі, кинула їх у смітник і почала готуватися до нового життя, в якому не було місця зраді.