Розділ 1: Початок шляху
Вісімнадцятирічна Дарина Громенко, проста й скромна дівчина, приїхала з далекого села вчитися до міста. Із дорогих речей у неї була лише синя сукня в дрібну квітку, яку мати пошила власними руками, а з близьких поруч опинився тільки дід — спокійний самотній пенсіонер.
Денис Руденко, розбещений син власника будівельної компанії, вирішив, що бідну провінціалку можна безкарно виставити на посміховисько. На очах у студентів він змусив її стати навколішки, а його приятель розірвав материнську сукню. Денис був певен: у цьому місті боятися слід лише людей, у яких більше грошей і впливу.
Він іще не знав, що скромний старий, який прихистив онуку, колись був зовсім іншою людиною. Але того ранку, з якого все почалося, Дарина не думала ні про чужу владу, ні про дідове минуле.
Розділ 2: Лист із університету
Село прокидалося рано. Спершу по дворах кричали півні, потім господині виводили корів на вулицю. Для Дари́ни цей порядок був звичним. Вона доїла корову в хліві й думала про листа, на якого чекала, коли з боку хати пролунав схвильований материн голос.
— Дарино! Лист із університету прийшов!
Дівчина схопилася квапливо. Ольга Василівна вбігла до хліва з конвертом у руках.
— Читай сама, доню. У мене руки не слухаються.
Папір тремтів і в пальцях Дари́ни. Вона розірвала конверт і побачила довгоочікуване слово: — Зарахована. — Мамо, я вступила!
За вечерею новину обговорювали втрьох. Павло Григорович радів успіху доньки, але говорив про її від’їзд із журбою. Навчання відкривало нове життя, але для родини означало витрати.
— Отже, поїдеш до міста. Тільки де житимеш? Знімати квартиру ми не потягнемо. — Оселюся в дідуся, — відповіла Дарина. — Він живе в місті, і місця в у нього вистачить.
Розділ 3: Спогади про діда
Йшлося про Григорія Андрійовича Громенка. Той багато років жив у місті, а Дарина пам’ятала його невиразно: високим, сивим, завжди спокійним, із уважним поглядом. Він говорив мало й незмінно був із нею лагідний.
— Він зрадіє, — вирішив батько. — Давно тебе не бачив.
Батько часом називав його особливим чоловіком, але деталей не розповідав. Для Дари́ни дід залишався добрим старим, який умів слухати й ніколи не відмовляв у підтримці. Вона й уявити не могла, які події чекають на неї попереду…