Розділ 1. Перша сторінка На першій сторінці великими літерами було надруковане назву компанії мого чоловіка — «ГрандБуд». Нижче стояли три прізвища: мого батька, мого чоловіка та моє. Свекруха, Валентина Сергіївна, так сильно вчепилася в край кухонного столу, що в неї побіліли кістячки пальців. — Вікторе Павловичу, — вимовила вона, — навіщо ви принесли сюди ці … Read more
Chapter 1. Утро, після якого все змінилося Надія Петрівна не спала всю ніч. Вона сиділа на краю старого кухонного дивана і дивилася на двері кімнати дочки. За стіною Марина майже не рухалася. Лише інколи чувся тихий скрип ліжка. Ще вчора увечері жінка прасувала їй сукню і посміхалася. — Ну от, донечко. Тепер ти випускниця. А … Read more
Chapter 1. Зрада Ліза одразу зрозуміла: Антон збирається піти. Він мовчки відкривав шафку, кидав сорочки у велику чорну валізу й навіть не дивився на неї. Зазвичай перед важкою розмовою він нервово потирав підборіддя, але сьогодні його обличчя було абсолютно спокійним. — Що відбувається? — нарешті запитала Ліза. — Нічого особливого. Я йду. Вона завмерла. — … Read more
День, коли я вперше по-справжньому побачила чоловіка У той день у магазині я не стала сперечатися з Ігорем при людях. Просто взяла жінку за холодну руку, відвела до каси, попросила пробити велику банку суміші, пачку підгузків, вологі серветки, пляшку води та ще пару дитячих пюре — на потім. А потім дістала з гаманця гроші й … Read more
Етап 1. Усмішка біля труни Вона нахилилася, підморгнула і сказала: — Твій дідусь сказав мені: «Валю, тільки не плач на моєму похороні. Просто стій і дивись. Я ще разок усіх здивую». Я втупився в бабуцю, не розуміючи, жартує вона чи в неї від горя зсунувся розум. У церкві пахло воском, ладаном і мокрою шерстю — … Read more
Розділ 1. Остання людина в селі Олексій довго мовчав, дивлячись на Валентину Миколаївну. Він ніяк не міг зрозуміти, жартує вона чи говорить зовсім серйозно. — Ви хочете сказати, що я маю залишитися тут? — нарешті запитав він. — Не просто залишитися, — спокійно відповіла голова. — Ти маєш стати частиною цього села. — А якщо … Read more
Розділ 1. Тиша за одним столом Перші дні Григорій Матвійович намагався не задавати Ані зайвих питань. Він швидко зрозумів: якщо спитати «тобі подобається?» чи «хочеш ще?», дівчинка лише сильніше стискає губи. Тому він став залишати їй вибір. На столі з’являлися дві кружки: синя і біла. Григорій мовчки показував на них, і Аня сама вибирала. На … Read more
Розділ 1. Нові правила — Я із задоволенням приготую те, що ти купиш, — закінчила я. Аркадій зачинив холодильник. — Ти знущаєшся? — Ні. Я просто більше не оплачую твої звички зі своєї зарплати. — Це наш спільний дім! — Саме так. Тому даймо сядемо і вирішимо, хто за що платить. По-дорослому, без загроз і … Read more
Розділ 1. Буденність, яка вбиває — Тато вдома? — тихо запитала Марина у сина. — Угу. У залі лежить. Телевізор дивиться. Марина стягнула кросівки, пройшла на кухню, почала розбирати продукти. Андрій з’явився через десять хвилин — пом’ятий, заспаний, у розтягнутій футболці. — Привіт. Чого так пізно? — Два замовлення відвозила після зміни. Один на Садову, … Read more
Розділ 1. Записка, яку я не зміг викинути Світлана повільно розгорнула старий аркуш. Папір пожовтів, краї пошарпалися, а згини майже розпалися від часу. Я впізнав його одразу. Ту саму записку. Вісімнадцять років я зберігав її в нижній шухляді письмового столу. Іноді діставав, перечитував і знову прибирав. Не тому, що сподівався на повернення брата. Просто мені … Read more