Розділ 1. Циклон на ім’я Світлана Аркадіївна
— Стягни цю розтягнуту ганчірку негайно! Камера вже налаштовується, стиліст чекає в коридорі, а ти сидиш на ліжку з таким обличчям, ніби прийшла просити милостиню на папері, — Світлана Аркадіївна увірвалася до лікарняної палати, подібно до циклону, увінчаного вежею зі свіжоукладеного волосся.
На свекрусі мерехтів піджак із тканини, що підозріло нагадувала оббивку дорогого, але вкрай безсмачного дивана, а на шиї бовталися намиста розміром із перепелині яйця. Оксана спокійно застебнула ґудзик на своєму м’якому, зручному кардигані, змахнула невидиму пилинку з рукава і подивилася на родичку поглядом, яким зазвичай оцінюють прострочені продукти в супермаркеті.
— Світлано Аркадіївно, двері з того боку. Вийдіть, постукайте і бажано заблукайте дорогою назад. Я одягнена, малюк готовий, і мазати мені обличчя штукатуркою заради ваших сторіз ніхто не буде.
— Ти не розумієш! — кричала свекруха, розмахуючи телефоном так енергійно, що намиста застучали по її грудях барабанним дробом. — Бірґіт уже в мережі. Вона чекає на пряму трансляцію. Ми маємо показати рівень. Роман унизу з оператором. Він орендував скрипалів. А ти хочеш вийти до преси в цьому бабському балахоні?
— До преси? — усміхнулася Оксана, акуратно поправляючи мереживний куточок конверта з сином, який дрімав. — До двох ззявак біля аптечного кіоску та двірника з мітлою?
Свекруха задихнулася від обурення. Її щоки набули відтінку перестиглога помідора. Вона спробувала крокувати вперед, щоб силою накинути на невістку принесене неможливе вбрання, розшите стразами. Але Оксана просто підняла руку. Один короткий, жорсткий жест.
— Крок назад, або я виходжу через чорний хід, сідаю у звичайну машину і їду до своїх батьків просто зараз. А ви зі скрипалями будете водити хороводи навколо порожньої каталки. Вибирайте.
Свекруха гучно втягнула повітря, скривила губи в подобі усмішки і вискочила в коридор. Оксана глибоко зітхнула. Останні дев’ять місяців перетворили її життя на безкінечний низькобюджетний спектакль, режисером якого виступала свекруха. А головним актором — чоловік Рома.
Розділ 2. Життя заради віртуальних оплесків
Цей шлюб починався цілком звичайно, але незабаром з’ясувалася неприємна деталь. Уся родина Романа існувала виключно заради віртуальних оплесків. Вони не жили, а позували. Квартира, машина, одяг — усе трималося на хлипкому фундаменті мікропозик і кредитних карток.
Рома міг тиждень харчуватися найдешевшими макаронами без олії, змушуючи Оксану економити на шампуні, але при цьому гордо вишаговував по торгоговому центру в кросівках за астрономічну суму, куплену під кінські відсотки.
Усе посилилося десь рік тому, коли спливла двоюрідна сестра свекрухи. Гортаючи соцмережі, одіозна Бірґіт багато років тому вдаково вискочила заміж і осла десь у європейському передмісті. У Світлани Аркадіївни з’явилася нав’язлива ідея в усьому бути кращою за Бірґіт…